на руках Карпати, на вустах Карпати і небо в очах

усе так тривіально, що хоч бери і плач

жді мєня, Львов

Пустота, з якою я говорю, скажу тобі: мені паршиво.

карочє, рано радуюсь

Дура! Дура!

вічний фестиваль, у моїй голові

карочє, развлєкаємся

а й справді, так інколи хочеться, щоб все було сном, щоб потім прокинутися і видихнути з полегшенням, а тут щипаєш-щипаєш себе, а не прокидаєшся